Ось, що каже український (по формі, але не по духу) Президент: «Слід пам’ятати, що у складі Радянського Союзу, хай і в умовах обмеженого суверенітету, Україна заклала основи економічної і культурної потуги, без якої майбутня Незалежність була б неможливою. По-різному можна оцінювати той період, але незаперечним лишиться одне: це – наша історія, і переписувати її не дозволено нікому».

За логікою Віктора Януковича, виявляється, що розстріл і десятки років тюрем в часи СРСР лишень за згадку про незалежність, називається не інакше, як «умовами обмеженого суверенітету». А знищення українського селянства, т.з. розкуркулення (по суті, ліквідація на той час малого бізнесу, успішної підприємницької ініціативи, що була основою заможності не тільки села, але а й багато в чому українських земель загалом) це ніщо інше, як закладення основ «економічної потуги». А вбивство мільйонів носіїв та пропагандистів української культури (починаючи із 20-тих років та закінчуючи «шестидесятниками» й далі) – це вже «закладення культурних потуг». І без усієї цієї благодаті від СРСР українська «Незалежність була б неможливою», впевнений Віктор Янукович. Тобто за Незалежність ми маємо дякувати СРСР і всім вождям цієї епохи?! А від кого тоді Україна була залежною? Раз наш «гарант» подякував товаришу Сталіну і компанії за терор, який… заклав основи незалежності України, тоді, за такою логікою, залишилося ще подякуват
и Адольфу Гітлеру, бо без нього світ не знав би, що таке мир…

Можна все списати на не надто перебірливих у словах спічрайтерів, що готували текст Звернення (в даному випадку краще підходить «послання»), проте відношення правлячого у нашій країні «совка» до усього українського і до цього було зрозумілим і очевидним. То ж це лишень продовження тенденції щодо повернення нас у рабство, яке закладе основи нової незалежності. Достатньо послухати засідання уряду на чолі із 62-літнім чоловіком, який зробив блискавичну кар’єру в Україні, але так і не спромігся вивчити мову землі у якій став прем’єр-міністром. Більше того, я переконаний, що він навмисне демонструє свою зневагу до державної мови, адже спеціалісти-мовники стверджують, що лишень одиниці людей при бажанні просто не здатні вивчити іноземну мову (а українська для нього таки іноземна). Я не вірю, що Микола Азаров належить до когорти, вибачте за відвертість, розумово нездатних до вивчення мов. Людина він розумна.

Показові також кадри із дня народження іншого 60-літнього дідуся, Президента Межигір’я, за іронією долі, ще й глави української держави, який в п’ятницю у піст танцює із православним орденом на грудях під російські та єврейські пісні. Нічого українського там просто не було по визначенню.

То ж чи варто дивуватися, що на наступний день уже на гулянці із євразійськими друзями-президентами український прапор повісили перевернутим? «Гомо-совєтікус» досі править бал, браття-українці…