Після доволі тривалого перебування у тіні Віктор Медведчук, один з найвпливовіших політиків часів президентства Леоніда Кучми, начебто повертається до великої політики. Начебто тому, що ніяких заяв самого Медведчука ми не чули, тим паче ще не спостерігали його діяльності на тій чи іншій посаді. На даний момент ми можемо задовольнитися лише чутками та власними здогадками щодо цієї ситуації.

   Загалом, усе цілком логічно. Країні не вистачає ані реальних політичних лідерів, ані талановитих політичних менеджерів, здатних якісно виконувати ті чи інші завдання. Якщо до перших Віктора Медведчука навряд можна віднести, то одними з других він точно є. Саме тому потреба у ньому рано чи пізно мала виникнути. Тим паче, коли країні потрібно вирішувати певні проблеми у деяких сферах. Наприклад, у сфері поставок газу. Саме у цьому контексті про Медведчука згадала Юлія Тимошенко, наголосивши, що буде співпрацювати з ним, якщо він зможе підписати вигідний контракт на постачання газу з Росії. Президент Ющенко відреагував швидко, зробивши заяву, що він категорично проти такої співпраці. Проте не варто думати, що роблячи такі заяви, президент відкидає можливість роботи з Медведчуком. Існує думка, що таким чином він намагається перехопити у прем’єр-міністра досвідченого та кмітливого політика, не давши таким чином Юлії Володимирівні підсилити свою команду.

   Про Віктора Медведчука можна почути і прочитати багато чого. Як позитивного, так і негативного. Проте його талантів не заперечує ніхто. Знають про них і члени демократичної коаліції. Президент Ющенко прийшов до влади більше трьох років тому. Багато говорилося про очищення політики, про втілення у життя «ідеалів Майдану». Проте суттєвого прориву не відбулося, старі проблеми залишилися. І багато слів залишилося лише словами. Саме тому і Тимошенко, і, ймовірно, Ющенко (а точніше, Віктор Балога) змушені подивитись у бік тих, з ким вони і не думали співпрацювати. Час іде, цілі не досягаються. Через це нехтувати такими політиками, як Віктор Медведчук, недоцільно. Зрозуміли це і нинішні керманичі держави.

   Недоцільно нехтувати зв’язками Медведчука з новообраним президентом Росії Медвєдєвим. Саме вони можуть у майбутньому допомогти налагодити гарні стосунки з сусідньою державою, до того ж не тільки у газовій сфері. Звісно, можливості кучминого «сірого кардинала» будуть використовуватися не тільки у зовнішній політиці. Доволі цінним може виявитися його досвід участі у внутрішній політичній боротьбі. Для наших лідерів це є не менш важливим, адже з кожним днем наближаються президентські вибори. Вибори, у яких перспективи кожного з потенційних кандидатів є доволі незрозумілими.

   Що ж дасть країні повернення Віктора Медведчука? Більше позитиву чи більше негативу? На це питання дійсно важко відповісти. Хоча б тому, що нам залишаються невідомими мотиви повернення самого Медведчука. Невідомо, які цілі він перед собою ставить. Проте можна з великою вірогідністю стверджувати, що політичне життя країни, у разі якщо повернення не залишиться лише чутками, стане більш цікавим та насиченим. Зможемо спостерігати більше політичної боротьби. Добре це чи погано – інше питання. Це залежить від того, до чого призведе дана боротьба – до поліпшення політичного життя країни внаслідок інтенсифікації політичного діалогу, чи до чергової політичної кризи, яка пригальмує розвиток країни. Це залежить від характеру боротьби. Зазвичай політична боротьба у нашій країні несе більше негативу, аніж позитиву. Проте як буде цього разу? Подивимось.

Олександр Розумовський, спеціально для аналітичного порталу "Актуально".