Документ 1241-16, редакцiя вiд 27.06.2007

 Сторiнка "Законодавство України" сайту Верховної Ради       [ 15.03.08 00:14 ]

                        П О С Т А Н О В А

                      ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

         Про Рекомендації парламентських слухань на тему:

           "Рівні права та рівні можливості в Україні:

                      реалії та перспективи"

  ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2007, N 45, ст.522 )

     Верховна Рада України  п о с т а н о в л я є:

     1. Схвалити  Рекомендації  парламентських  слухань  на  тему:

"Рівні права та рівні можливості в Україні: реалії та перспективи"

(додаються).

     2. Кабінету  Міністрів  України  до  1   травня   2008   року

проінформувати   Верховну   Раду   України   про   стан  виконання

Рекомендацій за підсумками парламентських слухань "Рівні права  та

рівні можливості в Україні: реалії та перспективи".

     3. Контроль  за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет

Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і

міжнаціональних відносин.

 Голова Верховної Ради України                             О.МОРОЗ

 м. Київ, 27 червня 2007 року

          N 1241-V

                                              СХВАЛЕНО

                                 Постановою Верховної Ради України

                                  від 27 червня 2007 року N 1241-V

                           РЕКОМЕНДАЦІЇ

                 парламентських слухань на тему:

           "Рівні права та рівні можливості в Україні:

                      реалії та перспективи"

     Учасниці та учасники парламентських слухань на  тему:  "Рівні

права та рівні можливості в Україні:  реалії та перспективи",  які

відбулися 21 листопада 2006 року  (далі  -  учасниці  та  учасники

парламентських слухань),  відзначили, що за останні роки в Україні

було досягнуто помітних зрушень у сфері ґендерної політики.

     26 липня 2005 року був виданий Указ Президента  України  "Про

вдосконалення  роботи  центральних  і  місцевих органів виконавчої

влади  щодо  забезпечення  рівних  прав  та  можливостей  жінок  і

чоловіків"   ( 1135/2005 ),  а 8 вересня 2005 року Верховною Радою

України був прийнятий Закон України "Про забезпечення рівних  прав

та  можливостей  жінок  і  чоловіків"  ( 2866-15 ),  які визначили

інституційно-правові    засади    ґендерних    взаємовідносин    у

суспільстві.

     Розпочато ґендерну    експертизу    чинного    законодавства,

впроваджується   ґендерний   компонент   в   науку,   освіту    та

інформаційно-просвітницьку  діяльність,  здійснюються  розробка  і

формування механізму управління  ґендерними  процесами  в  системі

законодавчої  та  виконавчої  влади,  національне  законодавство у

сфері  ґендерної   рівності   дедалі   більше   гармонізується   з

міжнародними правовими стандартами.

     Разом з тим темпи і якість впровадження ґендерної політики не

відповідають   потребам    часу,    що    перешкоджає    подальшій

демократизації та соціальному розвитку.

     Учасниці та  учасники  парламентських  слухань  вважають,  що

діяльність у  сфері  ґендерних  перетворень  потребує  ґрунтовного

аналізу  державної  політики  у  всіх  сферах життя суспільства із

застосуванням ґендерних показників. Потрібно з'ясувати, яким чином

державні стратегії, програми та заходи у всіх галузях впливають на

становище чоловіків та жінок,  як враховуються інтереси обох  груп

при  формуванні  державних  інститутів,  чи  дотримується  принцип

рівних прав та можливостей при визначенні тих чи  інших  державних

пріоритетів.

     Не менш  важливою  є  потреба  ґендерного  аналізу Державного

бюджету  України,  що  дозволить, зокрема, виявити і попередити ті

підходи, які  поляризують  відмінності  між  статями та ведуть  до

ґендерного дисбалансу і дискримінації.

     Учасниці та учасники парламентських  слухань  наголосили,  що

незважаючи   на   відсутність   комплексної   картини  щодо  стану

забезпечення  ґендерної   рівності   в   Україні,   існує   кілька

пріоритетних завдань, які повинні бути реалізовані.

     Насамперед це   сприяння   реалізації   прав  жінок,  зокрема

виконання рекомендацій парламентських слухань 2004 року "Становище

жінок  в  Україні:  реалії  та перспективи" та Закону України "Про

забезпечення рівних  прав  та  можливостей  жінок   і   чоловіків"

( 2866-15 ),    щодо ліквідації проявів ґендерної дискримінації та

розширення  можливостей  жінок  у   політичній,   економічній   та

соціальній сферах.

     Ґендерний дисбаланс    виражений,   зокрема,   в   такому   -

представництво жінок у законодавчій владі становить 8,5  відсотка,

у   складі  Кабінету  Міністрів  України  немає  жодної  жінки.  В

економічній  сфері  вся  велика  власність   перебуває   в   руках

чоловіків,  які  контролюють 90-95 відсотків економічних ресурсів.

Жінки становлять 38 відсотків  усіх  підприємців,  які  займаються

індивідуальною   діяльністю.  Вони  очолюють  26  відсотків  малих

підприємств,  15 відсотків - середніх,  12 відсотків - великих.  У

промисловому  бізнесі  жінки  обіймають 2 відсотки керівних посад.

Жіноча заробітна плата  є  меншою  від  чоловічої  на  третину.  У

соціальній  сфері  в найближчі 20-30 років передбачається постійне

зниження пенсій жінок  порівняно  з  пенсіями  чоловіків.  Наявний

глибокий ґендерний розрив у системі міграції:  переважну більшість

емігрантів становлять жінки.  Ескалація такого процесу призведе до

багатьох  непередбачуваних  ситуацій економічного,  соціального та

культурного характеру.

     Беручи до  уваги  вищезазначені  показники,  бажано  було   б

вдатися  до  вжиття  тимчасових  позитивних  заходів у сферах,  де

ґендерний дисбаланс є найбільш відчутним.

     Не менш важливим  пріоритетом,  який  досі  не  обговорювався

окремо,  є захист прав чоловіків. Неврахування потреби активізації

зусиль,  спрямованих на захист прав  чоловіків,  дискредитує  ідею

ґендерної  рівності  та  сприяє формуванню стереотипу,  що питання

ґендерної рівності є "жіночими питаннями".

     Найбільш гостро в даному аспекті постають  проблеми  зниження

рівня  психологічного  та  фізичного насильства у житті чоловіків,

захисту їхнього здоров'я,  боротьби  зі  шкідливими  звичками,  що

негативно впливають на якість життя і здоров'я чоловіків.

     В Україні  середня  тривалість життя чоловіків на 10-12 років

менша від тривалості життя жінок,  у 4  рази  більша  порівняно  з

жінками  смертність  чоловіків  працездатного  віку (28-45 років).

Різниця у тривалості життя жінок та чоловіків пов'язана насамперед

із  недостатньою  увагою  до  охорони  здоров'я  чоловіків  та  до

профілактики негативних впливів.  Наприклад,  українські  чоловіки

мають  проблем  з  репродуктивним  здоров'ям не менше,  а в деяких

випадках навіть більше  від  жінок.  Чоловіки  психологічно  важче

переносять економічні негаразди,  а саме: безробіття, яке тривалий

час в Україні сягає 8-10 відсотків,  невдале кар'єрне просування й

низьку   заробітну  плату  тощо.  Суттєве  погіршення  екологічної

ситуації,  з урахуванням наслідків аварії на  ЧАЕС,  високі  темпи

поширення   епідемій   ВІЛ/СНІДу,   туберкульозу,   інфекцій,  які

передаються  статевим  шляхом,  також  відобразилися  на  здоров'ї

чоловіків,  включаючи його репродуктивну складову.  У Національній

програмі  "Репродуктивне  здоров'я  2001-2005",  схваленій  Указом

Президента України   від   26   березня   2001  року,  N  203/2001

( 203/2001 ),  фактично не передбачалося окремих цільових заходів,

спрямованих  на  наукове вивчення та розробку конкретних державних

механізмів  з  охорони  репродуктивного  здоров'я  чоловіків.   За

результатами  соціологічних  досліджень  в  Україні  з  868  тисяч

безплідних подружніх  пар  40-50  відсотків  є  безплідними  через

безплідність чоловіків. Чоловіки становлять 60 відсотків хворих на

захворювання, які передаються статевим шляхом,  зокрема  6  з   10

ВІЛ-позитивних в Україні - чоловіки.

     Чоловіки частіше за жінок вдаються до фізичного насильства та

здійснюють кримінальні злочини, що впливає як на психологічне, так

і  на  фізичне  здоров'я  та  скорочує  тривалість  життя,  ведуть

ризикований спосіб життя, який часто призводить до травм, каліцтва

або загибелі, вживають спиртні напої та наркотики.

     Реформування української   армії  також  тісно  пов'язане  із

захистом прав чоловіків. Поза належною увагою залишаються проблема

самогубства   у   війську,   застосування  насильства  (так  звана

"дідівщина"),  що призводять до психічних,  моральних та  фізичних

травм молодих чоловіків.

     Існує також   проблема   маргіналізації  чоловіків  внаслідок

припинення їх професійної діяльності через обставини,  що від  них

не залежать. В Україні до таких категорій чоловіків можна віднести

військовослужбовців,  звільнених у зв'язку із скороченням Збройних

Сил України, шахтарів, які втратили роботу через закриття шахт, та

інші категорії.

     Наведені вище  пріоритетні  аспекти  захисту  прав  чоловіків

потребують  урахування їх у діяльності органів влади,  спрямованої

на  реалізацію  політики  рівних  прав  та  можливостей  жінок   і

чоловіків, зокрема щодо розробки і реалізації відповідних цільових

програм.

     У виступах  учасниці  та  учасники   парламентських   слухань

зазначали,  що  в  Україні  існує  відчутний ґендерний дисбаланс у

процесі виховання дітей. Майже третина дітей в Україні виховується

самотніми  матерями,  ці  діти не відчувають турботи і присутності

батька у своєму житті.  Питома вага власне "батьківських" сімей  -

близько 1 відсотка.

     Право батька  опікуватися  дитиною,  гарантоване Конституцією

( 254к/96-ВР ), Сімейним кодексом України ( 2947-14 ), на практиці

часто  порушується.  Так,  95-97  відсотків дітей після розлучення

батьків живуть з матір'ю. При цьому побажання батьків, котрі мають

задекларовані  рівні права,  до уваги беруться досить рідко.  Діти

залишаються з батьком найчастіше лише тоді,  коли матері самі  від

них відмовляються.

     Незалежно від  типу  сім'ї  для  матерів  та  батьків складно

поєднувати продуктивну  працю  з  материнськими  чи  батьківськими

обов'язками.  Учасниці та учасники парламентських слухань вважають

доцільним через державні програми підтримки, адаптації, підвищення

кваліфікації,  кредитування, надання пільг при прийнятті на роботу

для осіб,  які перебували  у  відпустці  по  догляду  за  дитиною,

сприяти  залученню  обох батьків до виховання дитини та формуванню

ефективних механізмів захисту  професійних  інтересів  батьків  та

матерів, у яких є малолітні діти.

     Ще однією  важливою  сферою,  що потребує уваги та урахування

ґендерних підходів,  є освіта.  Незважаючи на  наявний  позитивний

досвід  впровадження  ґендерного компонента в науку та освіту,  ще

досить   часто   в    системі    освіти    побутують    стереотипи

дискримінаційного   характеру,   які   впливають   на   формування

світогляду юнаків та дівчат.  Донині школи вдаються  до  ґендерної

сегрегації,   зокрема   на   курсах  трудового  навчання.  Шкільні

підручники практично з усіх дисциплін містять ґендерні стереотипи,

що призводить до узвичаєння практик ґендерної дискримінації.

     Окремої уваги   заслуговує   сфера   інформації.  Тиражування

засобами   масової   інформації   порнографії,   сцен   відвертого

насильства   над  жінками,  реклами,  що  містить  дискримінаційні

твердження,  призводить до  негативних  тенденцій  у  суспільстві.

Усвідомлюючи   цінність   свободи   слова,  учасниці  та  учасники

парламентських  слухань  наголосили,  що  держава   має   виробити

демократичні  механізми подолання дискримінації за ознакою статі в

інформаційній сфері та впливу на формування ґендерної культури.

     Таким чином,  учасниці  та  учасники  парламентських  слухань

підтвердили,  що  в  Україні  є  прояви  ґендерної дискримінації у

відкритій чи прихованій формі,  спрямованої на обмеження у  правах

та можливостях тієї чи іншої статі.  Вони наголосили,  що ґендерна

ситуація  в  країні  потребує  активізації   ґендерної   політики,

поглиблення   ґендерних   перетворень,  спрямованих  на  подолання

ґендерної нерівності у соціально-статевому  розвитку  українського

суспільства,  відмінності  у становищі жінок та чоловіків у різних

галузях та регіонах,  подолання ґендерного розриву у  всіх  сферах

життя,  в усуненні розбіжностей у рівності статей перед законом, у

доступі чоловіків і жінок до матеріальних, економічних, соціальних

та інших ресурсів.

     Учасниці та   учасники  парламентських  слухань  рекомендують

органам державної влади в межах повноважень:

     1. Верховній Раді України:

     1) передбачити у новому Трудовому кодексі  України  положення

щодо  забезпечення  рівних  прав  та можливостей жінок і чоловіків

(реєстр. N 0913);

     2) внести зміни до деяких  законодавчих  актів  у  зв'язку  з

прийняттям   Закону  України  "Про  забезпечення  рівних  прав  та

можливостей жінок і чоловіків" ( 2866-15 );

     3) при  формуванні  складу  делегацій  на  міжнародні  заходи

враховувати ґендерний чинник.

     2. Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини:

     здійснювати контроль    за   дотриманням   рівних   прав   та

можливостей жінок і чоловіків.

     3. Кабінету Міністрів України:

     1) під час розробки проектів  законів  про  Державний  бюджет

України  на  2008  рік та на наступні роки в установленому порядку

передбачати  виділення  коштів  на   фінансування   заходів   щодо

забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

     2) ініціювати   зміни   до   чинного   законодавства  України

відповідно до  результатів  ґендерно-правової  експертизи  чинного

законодавства України;

     3) вивчити  ґендерні  аспекти  міграції  за  кордон  громадян

України та розробити пропозиції щодо демографічної стабільності та

попередження еміграції;

     4) розробити  механізм економічного стимулювання роботодавців

на досягнення збалансованого співвідношення жінок  і  чоловіків  у

всіх сферах трудової діяльності;

     5) дотримуватися принципу забезпечення ґендерної рівності при

призначенні,  формуванні  кадрового  резерву  на  заміщення  посад

державних службовців,  а також здійснювати просування їх по службі

із забезпеченням рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

     6) спрямувати діяльність відповідних органів виконавчої влади

на  виконання заходів щодо забезпечення рівних прав та можливостей

жінок і чоловіків, зокрема:

     Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту -

     сприяти розробці державних цільових програм  та  регіональних

програм  щодо  забезпечення  рівних  прав  та  можливостей жінок і

чоловіків у різних сферах життя суспільства;

     проводити моніторинг виконання заходів Державної  програми  з

утвердження  ґендерної  рівності  в  українському  суспільстві  на

період до 2010 року,  затвердженої Постановою  Кабінету  Міністрів

України від 27 грудня 2006 року N 1834 ( 1834-2006-п );

     узагальнювати позитивний    досвід   впровадження   ґендерної

політики центральними та місцевими органами  виконавчої  влади  та

поширювати його в регіонах;

     забезпечити розгляд  звернень громадян з питань дискримінації

за ознакою статі та узагальнення порушених у них проблем;

     залучати громадські  організації  до   реалізації   ґендерної

політики;

     проводити навчання   працівників   центральних   та  місцевих

органів виконавчої влади з питань ґендерної рівності;

     організувати проведення   у   засобах   масової    інформації

інформаційної  кампанії,  спрямованої  на попередження ризикованої

поведінки чоловіків,  залучення їх до збереження  здоров'я  та  на

формування здорового та безпечного способу життя;

     Міністерства охорони здоров'я України -

     забезпечити реалізацію     положень     Державної    програми

"Репродуктивне  здоров'я  нації"   на   період   до   2015   року,

затвердженої  Постановою  Кабінету Міністрів України від 27 грудня

2006 року N 1849 ( 1849-2006-п );

     сприяти створенню центрів репродуктивного здоров'я  чоловіків

та жінок в Автономній Республіці Крим та у всіх областях України;

     провести дослідження  щодо чинників,  які негативно впливають

на репродуктивне здоров'я чоловіків;

     забезпечити урахування  ґендерної   складової   у   програмах

профілактики ВІЛ та інших хвороб,  що передаються статевим шляхом,

зокрема у програмах  для  ВІЛ-позитивних  вагітних  жінок  та  для

ув'язнених;

     Міністерства культури і туризму України -

     з метою  сприяння  формуванню  ґендерної  культури  в Україні

підтримати (ініціювати) створення національних  документальних  та

художніх  фільмів,  проведення  мистецьких  конкурсів та виставок,

присвячених питанням забезпечення рівних прав та можливостей жінок

і  чоловіків,  формуванню відповідального ставлення до материнства

та батьківства, профілактиці ризикованого способу життя чоловіків,

підвищенню соціального статусу жінок;

     Міністерства закордонних справ України -

     інформувати українське суспільство про діяльність міжнародних

організацій, спрямовану на утвердження ґендерної рівності;

     сприяти вивченню  міжнародного  досвіду  у  сфері   прийняття

ґендерного законодавства та впровадження його в життя;

     Міністерства юстиції України -

     розробити заходи,  спрямовані  на зростання правової культури

населення щодо ґендерної рівності;

     забезпечувати проведення     ґендерно-правової     експертизи

проектів нормативно-правових актів;

     Міністерства освіти і науки України -

     забезпечити проведення    експертизи    навчальних   програм,

підручників та навчальних посібників для навчальних закладів  щодо

відповідності  принципу  забезпечення  рівних  прав та можливостей

жінок і чоловіків;

     збільшити обсяг видань,  зокрема наукових, з питань ґендерної

рівності;

     включити до  навчальних  програм  вищих  навчальних закладів,

курсів перепідготовки  кадрів  дисципліни  з  питань  забезпечення

рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

     розпочати підготовку   фахівців   для  здійснення  ґендерного

аналізу в соціально-економічній сфері;

     Міністерства праці та соціальної політики України -

     сприяти включенню  до  генеральної,  регіональних,  галузевих

угод  та  колективних  договорів  положень,  що забезпечують рівні

права та можливості жінок і чоловіків;

     Державного комітету статистики України -

     забезпечити збір,  опрацювання, аналіз, збереження, захист та

використання статистичних даних щодо показників становища жінок та

чоловіків у всіх сферах життя суспільства, групуючи їх за статями,

зокрема за показниками рівня доходів,  розподілу бюджетних коштів,

участі у прийнятті політичних рішень, доступу до охорони здоров'я,

освіти,  культури,  житла,  транспорту, побутового обслуговування,

дотримання прав і свобод;

     Державного комітету телебачення і радіомовлення України -

     розробити систему ефективних засобів щодо  залучення  засобів

масової інформації до висвітлення ґендерної проблематики;

     створити, забезпечити   показ   та   трансляцію   на   умовах

державного замовлення тематичних теле- і радіопередач щодо  рівних

прав та можливостей жінок і чоловіків;

     забезпечити поширення   соціальної  реклами,  спрямованої  на

реалізацію рівних прав та рівних можливостей жінок і чоловіків;

     здійснювати моніторинг     щодо     відповідності      змісту

телерадіопрограм  Закону  України "Про забезпечення рівних прав та

можливостей жінок і чоловіків" ( 2866-15 );

     Ради міністрів   Автономної   Республіки   Крим,    обласних,

Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій -

     розробити та   прийняти   програми   впровадження   ґендерної

рівності та забезпечити їх виконання;

     посилити співробітництво  з  громадськими  організаціями,  що

опікуються питаннями ґендерної рівності, та сприяти їх діяльності.

Публiкацiї документа:

Голос України вiд 17.07.2007 - № 123

Відомості Верховної Ради України вiд 09.11.2007 - 2007 р., № 45, стор. 1992, стаття 522

 Сторiнка "Законодавство України" сайту Верховної Ради © 1996-2008