Заступник генерального директора Центру Разумкова Валерій Чалий вважає, що непотрібно агітувати людей за вступ до НАТО — їм слід дати об’єктивну інформацію. Про це він заявив у інтерв’ю «Газеті по-українськи» напередодні Бухарестського саміту НАТО.

— Наскільки великі шанси України приєднатися до Плану дій з набуття членства в НАТО на його саміті в Бухаресті?

— Негативної для України відповіді в будь-якому разі не буде. Можливі три варіанти. Перший — Україна приєднається до ПДЧ під час саміту. Другий — принципове рішення щодо цього ухвалять, але саме приєднання станеться цього року пізніше. Третій — рішення перенесуть на наступний саміт НАТО.

— Що приєднання до цього плану означало б для України?

— Це в жодному разі не є гарантією вступу до НАТО. Та водночас після інтенсифікованого діалогу формат ПДЧ еквівалентний кандидатству на вступ. Цей етап проходять країни, що прагнуть стати членами НАТО в майбутньому.

До вступу в Альянс Україна сьогодні не готова. Хоча в деяких військових аспектах підготовлена більше, ніж країни-кандидати або навіть члени НАТО. Але що стосується рівня корупції, верховенства права, соціальної та економічної сфер — тут ми до стандартів НАТО поки що не дотягуємо. І багато в кого підвищувати ці стандарти бажання немає. Простіше ж дерибанити землю або наживатися на бюджетних коштах.

— Як довго Україна може перебувати в форматі Плану дій з набуття членства?

— Не має значення, скільки країна виконуватиме ПДЧ — місяць чи рік. Важливо, що так ми підкреслюємо незворотність євроатлантичного курсу країни, наші зовнішньополітичні пріоритети. До того ж ПДЧ дисциплінує владу у виконанні нею зобов’язань перед суспільством.

Щодо термінів, то країни Західних Балкан перебували в форматі ПДЧ від 5 до 9 років. Цього достатньо, щоб підготуватися до розгляду питання членства.

— Партія регіонів наголошує на низькій підтримці вступу до НАТО з боку населення. Це може вплинути на рішення, що ухвалять у Бухаресті?

— Антинатовські кампанії проводять в Україні не один рік. Фактично відбувається загравання з електоратом. Це питання вміло розігрують під час виборів. Деякі політичні сили реалізовують певні технології замість того, щоб подавати населенню об’єктивну інформацію.

Сьогодні 21 відсоток громадян підтримує вступ до НАТО. Проти — близько 55 процентів, але ця цифра зменшується. Водночас добре поінформовані про Альянс лише п’ять — cім відсотків українців, і половина населення хоче знати більше. Україні потрібна широка інформаційна кампанія — не пропагандистська. Людей не треба агітувати, слід дати їм об’єктивну інформацію. Поки що вибір емоційний, ґрунтується на стереотипах.

— Яка інформація потрібна громадянам?

— Наприклад, скільки коштуватиме країні членство в НАТО. Це — від 30 до 50 мільйонів доларів. Сума нібито й велика, але лише по п’ять гривень із кожного українця. Бути в НАТО виходить дешевше, ніж забезпечувати безпеку країни самостійно.

Також потрібно говорити про те, чи підвищиться особиста безпека кожного, чи покращиться соціально-економічна ситуація, чи збільшиться інвестування. Чи не призведе вступ до Альянсу до того, що українських хлопців посилатимуть у ”гарячі точки” без згоди України — лише за рішенням НАТО.

— Чи всі лідери демократичної коаліції є прихильниками вступу України до НАТО?

— Віктор Ющенко давно й свідомо підтримує саме такий вибір. За вступ до НАТО й партії, що входять до блоку «Наша Україна — Народна Самооборона». Раніше були припущення, що Юлія Тимошенко по-різному ставиться до європейської і євроатлантичної інтеграції, але нинішня урядова програма чітко закріплює інтеграцію до Альянсу. Прем’єр підтвердила свою позицію в листі до його генсека. При тому, що може втратити через це частину свого електорату.

Тимошенко далекоглядна — вона хоче мати довгу кар’єру політичного та державного діяча. На позицію прем’єра також вплинула наближеність до неї віце-прем’єра з питань євроінтеграції Григорія Немирі. Він — давній прихильник вступу до НАТО. Отже, сьогодні позиції прем’єра та президента щодо нього збігаються.

— Чому США активно підтримують приєднання України до ПДЧ?

— Для України найнебезпечніше було б залишитися в так званій сірій зоні. Між двома військовими блоками — НАТО та Організацією договору про колективну безпеку на чолі з Росією. Так само між двома економічними утвореннями — ЄС та ЄврАзЕС чи ЄЕП. США хочуть бачити Україну успішною державою, яка не створює жодних загроз і є прикладом для інших країн пострадянського простору. Бо вони обирають із двох моделей — російської та української. Тому Росія насторожено сприймає позицію США.

— Що думаєте про звернення президента Росії Дмитра Медведєва до країн НАТО із проханням не надавати членства Україні та Грузії?

— Росія завжди була проти розширення Альянсу та вступу до нього України. Коли до НАТО приєднувалися балтійські країни, а також Польща, Угорщина й Словаччина, Москва так само проводила серйозну антинатовську кампанію. А тепер відносини Росії з цими державами навіть покращилися.

Питання вступу України до НАТО не буде рішенням третьої сторони. Сьогодні Київ активно роз’яснює це Росії. А та, до речі, співпрацює з Альянсом набагато ширше, ніж Україна. Хоче бути членом НАТО фактично, не будучи юридично. У будь-якому разі позиція Росії на заваді українському вибору не стане.