Вже доволі давно йде мова про зміну політичної еліти країни. Іноді це доходить навіть до бажань на кшталт повної зміни політикуму, звичайно це неможливо, хіба що в революційний спосіб. Проте, як на мене, можливе доповнення політичної еліти нашої країни новими обличчями.

Це омріяне доповнення і спричинена нею ротація у керівних органах держави звичайно можливі, але не відбуваються і в майбутньому, поки що, не передбачаються. Чому склалася така ситуація можна розповідати дуже довго і зовсім не цікаво, згадуючи про політологічні концепції і схильність еліт до самоізолювання, але чітко зрозуміло те, що на цій ідеї, до речі доволі благородній, будуть робити політичний капітал і спекулювати.

Це не майбутнє і за цим вже можна спостерігати. Формуються або вже сформувалися певні політичні сили, які обов’язково будуть кричати про необхідність зміни політикуму і що найкраща зміна – це саме вони. В цьому не було б нічого поганого, якщо б ці політичні сили дійсно були зміною, на жаль поки що можемо спостерігати лише «відщепенців», які або побили горщики зі своїми партійними босами, або просто пішли у вільне плавання, так чи інакше в політиці і в самій системі управління ці люди не нові.

Київ – тільки плацдарм

По-перше, як не згадати київських політиків. Вже доволі активно йдуть розмови про всеукраїнські плани друзів президента – Черновецького і Кличка, хоча цікаво те, що між собою вони спільної мови не знайшли.

Але чи можна Черновецького або Кличка називати новою зміною. Як на мене – ні, бо Черновецький – народний депутат, скільки себе пам’ятаю, і новою генерацією його назвати складно, Кличко, з усією моєю симпатією до нього як до людини, звичайно депутатом ВР не був, але ж він також не нове обличчя, він вже добрий термін зі своїм блоком відважно бореться з опонентами в Київській Раді.

Хто ж вона – нова генерація?

Тут постає питання: можливо саме такі і є новою хвилею – молоді, амбітні, з відносним досвідом, не з вулиці ж набирати?

В чомусь це і є правдою, але справа не в тому хто ці сили такі, а з ким вони кооперуються в політичній діяльності, тобто хто за ними стоїть. В блоку Черновецького теж є молоді, амбітні, з відносним досвідом, той же Довгий, але навряд Олеся можна асоціювати з рівновіддаленими постатями в українській політиці, як не як батько у ВР, а теперішній начальник депутатом був половину його життя. Теж саме і з Кличко, який вже безліч років – друг Омельченка і зовсім не незалежний у певних політичних діях.

Тобто, як на мене, нову генерацію політичних лідерів для нашої країни доволі легко визначити, вона така, якщо вона рівновіддалена від усіх сучасних політичних сил. Можливо трохи недобачаю, але зараз таких не спостерігаю.

Нові проекти – шлях до політики

По-друге, потрібно подумати про нові політичні проекти. Натяк чіткий і зрозумілий, звичайно це майбутнє Богатирьової, Яценюка і не потрібно забувати Чорновола. Одразу зрозуміло, що під головну ознаку новітності вони не підходять, але, як на мене, в цих постатях є інший інтерес для нової політичної еліти. Виникає питання: якщо зараз нової генерації немає, звідки їй взятися? Як на мене, саме в політичних проектах таких відносно ліберальних політиків можлива поява дійсно нових незалежних облич.

Звичайно цей шлях не єдиний, але напевно найшвидший. Такі спроби вже відбувалися. Як не згадати всім відому партію «Пора», яка так активно брала участь у подіях 2004 року. Там дійсно було багато нових облич, але так би мовити обличчя самої партії було зовсім не новим. Як не намагався пан Каськів бути схожим на революційного лідера, це йому не вдавалось або вдавалось погано. В цьому є велика небезпека для процесу становлення нової генерації українських політиків, адже узурпація влади в окремо взятому політичному проекті, навіть новому, можлива і прикладі безліч.

Щодо формування нового політикуму ще важливо сказати про наслідуваність. Коли відомі і впливові політичні лідери приводять до політики своїх дітей, онуків, а можливо й молодих братів і кумів – це не оновлення політичної еліти, це скоріше треба назвати банальною корупцією, хоча певно багатьом вигідно цю корупцію видавати за щось більше і навіть за щось благородне.

Зміна української політично еліти – це очевидний і необхідний процес, але головним є те, що ці нові політичні лідери мають прогресувати порівняно зі своїми попередниками, саме в цьому є їхня основна ціль. А це, на жаль, залежить від сучасного політикуму, для того щоб сформувати здорову та адекватну еліту необхідні умови.

На жаль зараз активних і незалежних політичних лідерів, які б здатні були б скласти гідну конкуренцію існуючим, не має, але процес зміни еліт невідворотній і тому рано чи пізно він відбудеться, але про нього потрібно розмовляти, бо відбутися він має якісно і накраще.