Актуально аналітичний портал
П`ятниця, 29.03.2024, 17:54
Вітаю Вас Гость | RSS
 
Головна АналітикаРеєстраціяВхід
Меню сайту


Украинская Баннерная Сеть
Категорії каталога
Статті та коментарі експертів [9]
Коментарі та прогнози експертів порталу "Актуально" про події в Україні і світі
Спецпроект: Гендерна політика [9]
Спеціальний проект порталу "Актуально", присвячений гендерній політиці в Україні
Фахова аналітика [4]
Інтерв'ю [2]
Статті, погляди, думки вголос [17]
Проекти "Актуально" [0]
Наше опитування
Чи хочете ви щоб на порталі "Актуально" відбувся чат з політтехнологом Тарасом Березовцем?
Всього відповідей: 32
Головна » Статті » Статті, погляди, думки вголос

Політика... "...краса гри без правил.."
Політика... "...краса гри без правил.."   /Т.А. Апінян/
 
Політика, влада, боротьба... Цей асоціативний ряд можна продовжувати до нескінченності. Мабуть наступними словами в ньому будуть: ..змагання, гра... О! "Гра" - яке цікаве та строкате слово. Але, спитаєте ви, - яким чином політика пов'язана з грою? Давайте спробуємо в цьому розібратися. А для кращого розуміння можна навести деякі цікавенькі приклади з життя політиків.
 
Ще з часів Середньовіччя нам стає відомим апокрифічний образ Бога та Диявола, що грають в кості. Однак, до появи Сатани, на Землі була одна влада - Божа влада. Бог перебував в усамітненості, тому перша гра була одиночною й була грою без передіснуючих правил. Так грають дитина, геній, Бог. Гра споглядання. Але потім у Бога  з'явилася своєрідна опозиція - Сатана. Тоді й почалася боротьба за владу, змагання за свої функції. Тепер і в людській грі завжди наявна така передумова - як наявність та втілення в діях гравців та результатах гри боротьби Добра і Зла. Якщо ти виграв - це є добро, кщо програв - то погано не тільки відносно результатів гри, але й відносно першопочаткового замислу. Гарно грати, грати професійно - це мистецтво, якому треба багато вчитися.
 
До речі, наші політики сьогодні також використовують релігійний аспект у своїх PR-кампаніях. Політичне забарвлення різноманітних сектантських гуртків особливо  яскраво виявляється під час виборів. У цей час лідери сект дружньо забувають, що потрібно прагнути досягати Царства Небесного, а не земного. На приклад,  екс-депутат ВР В. Шушкевич на служіннях казав, що в нього було видіння від бога, що Президентом  України стане П. Лазаренко. Чи то бог Шушкевича помилився, чи то шановний пастор просто набрехав.  Припустився помилки і бог Сандея, і бог Жукотанскої та всіх інших лідерів цього руху. Це був самий звичайний передвиборний піар.
 
Політика - це теж у своєму роді мистецтво, яке має свій власний світ... світ гри, свою власну реальність. І кожний грає тут за правилами - своїми або чужими... це вже залежить від того, які цілі має політик, від того, ким він є - політичним діячем, або політичним актором. Він може створити нові правила, якими будуть керуватися інші, або бути однією з пішок на шаховій дошці цієї дорослої забавки. Нажаль, у наш час більшість політиків забувають, що існує етика та естетика гри..
 
На мою думку, мають бути якісь загальнообов'язкові правила, що не можна порушувати за будь-яких обставин. «Неподобство» — не столько «не подобство», скільки невідповідність прийнятим правилам образу. З точки зору моралі гри, порушення правил — шулерство — неестетичне, воно дисквалифікує гравця, зупиняє гру...  А якщо таких шулерів багато, і вони всі мають такі схильності.., тоді гра стає вдвічі цікавішою та затягує у свій вирій привабливих дій іще швидше...
 
Тоді вже починається гра на вірогідність, гравці політики ходять по лезу ножа, порушення правил стає дозволеним. Однак, якщо така конкретна гра зберігається то виробляються нові метаправила, що є більш жосткішими, а їхнє порушення ще небезпечнішим.. і тут вже набирають чинності правила "Свого Закону". У такій грі все випадково, і не має випадковостей. Кожний вдалий хід влече за собою відтворення броска за іншим правилом. Динамічний рух політичних подій заснований на "теорії вірогідності", адже ти щось робиш... і, не знаєш, чекаєш на вдачу або програш, на те, як вчинить твій супротивник.
 
Дуже цікавим є той факт, що "500 м від землі або під землею" - саме там Київрада визначила місце для ігорного бизнеса в Києві. Політичні актори також є свого роду шулерами. Вони не спростовують правила, а, навпаки, підкреслюють їхню обов'язковість за допомогою свого секрета гри.  "Політик-шулер" має бути впевнений у своєму прогнозі ходу та результату гри, тобто ставка робиться на його професіоналізм у володінні знаннями політичної ситуації та позиції свого опонента. Ось таким чином в політиці виявляється феномен шулерської поведінки.
 
Бросок. Відповіний бросок. Підхоплений «м'яч» — чужа думка, чуже почуття, - можуть стати інструментами, іграшками. Жести в політичній грі - є виявленням, продовженням пориву, бажання та волі політиків. Волі в шопенгауеровському смислі: як мотива-причини, що породжує "явне". У такій грі господарює невипадкова випадковість, оскільки воля, як довів Шопенауер небуває абсолютно свободною.
 
Якось мені до рук потрапив номер газети "15 хвилин", де було презентовано проект «Шлюбні ігри політиків». Представники редакції порівняли ряд ведучих українських політиків з тваринками. За даними видавництва, порівняння були зроблні на основі даних психологів та зоологів, які проаналізували зовнішість та манери політиків у ході цієї передвиборної кампанії до ВР та представників тваринного світу. У результаті таких порівнянь лідера блоку «Наша Україна - Народна самооборона» Юрія Луценко назвали кроликом, а голову  спостерегаючогї ради Нацбанку Петра Порошенко - бараном.
 
Як то кажуть, у кожному харті є доля істини. Можливо, політики просто загралися? Маючи свій власний стиль поведінки, вони створили собі певні правила гри, відповідно до яких тепер і ведуть курс свого "політичного кораблика", і, іноді, аж занадто захопившись своєю "роллю", й самі не помічають, наскільки смішно виглядають зі сторони.
 
У гру перетворюється те, що, по суті, не є грою. Навіть Вадим Карасев, директор Інституту глобальних стратегій, вважає що «Українська політика хворіє дитинством». Але від "політичної гри" можна отримати набагато більше задоволення, ніж від гри звичайної.. Раніше цей елемент "знав своє місце". ХХІ століття змінило цю, що складалася впродовж віків, традицію.  Гра як життя, життя - як гра. І жодних меж. І в цьому сплетенні важко зрозуміти сутність того, що відбувається. У політиці, в череді скандалів та потрясінь, все безнадійніше втрачаються істинні цілі політичних гравців. Політика, як сказав Хейзінг, "..виродилася у гру, але зберігла репутацію серйозного".
 
Якщо звертатися до питання, що є актуальним на часі, то можна розглянути ситуацію, що склалася навколо приїзду Джорджа Буша до Києва та конфлікту навколо атомної енергетики України. А. Клюєв, наприклад вважає, що контракт, який було підписано напередодні візиту до Ураїни Президента США  Джорджа Буша, скоріш є "політичною акцією". За його словами, "влада поспішала звітувати по зробленому". "Але ж не можна в такій складній галузі, як атомна енергетика грати в політичні ігри – вони можуть завершитися дуже плачевно", - підкреслив екс-віце-прем`єр-міністр України.
 
За його словами цей контракт може мати для України серйозні наслідки, якщо "за пололітичними  мотивами буде "проштовхнута" ліцензія на американське паливо без відповідного наукового  обгрунтування та адаптації під наші блоки. "А Україна знає про наслідки аварій на атомних блоках  не понаслишці". Отже, потрібно, аби такі їхні "політичні ігри" раптом не нашкодили нам з вами.
 
Політична гра відбувається у певному ігровому просторі, попасти до якого не просто. Ця гра відбувається згідно до визначених, зачастіш недоступним критеріям, на особливій мові, в особливій системі координат та дій. Дух відокремленості граючих у політиці людей, ці "коридори влади" овіяні таємничістю.
 
Головним призом цієї гри є влада. Її завжди мало. Тому потрібно нетільки якнайсильніше прагнути до того, аби отримати цей бажаний приз, але й намагатися малювати свої правила на цій непередбачуваній карті політичної гри. А ми.. ми теж маємо обирати: чи залишимося поза завісою цієї таємничою вистави, будемо глядачами.. чи, може і нам захочеться увійти в історію, стати героями критичних політичних періодів?..
 
Все ж таки, справжній політичний суб'єкт, не зважаючи на те, чи актор він, чи ні, - має будувати кар'єру не на полемічній риториці, маніпуляціях підлеглими, а на реальних відповідях на питання, що на часі. Політик, як той Воїн Світла має "пам'ятати слова Ісуса: Та буде слово ваше "так" - "так", "ні - ні". Коли воїн бере на себе відповідальність, він дотримується слова".
 

Головне, запалившись ідеєю, - не загратися, швидко не згаснути...

Категорія: Статті, погляди, думки вголос | Додав: pilotbros (09.04.2008) | Автор: Юна Шайхолієва
Переглядів: 946 | Рейтинг: 4.0/1 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Друзі сайту

Украинская Баннерная Сеть
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright MyCorp © 2024
Сайт управляється системою uCoz