Всеукраїнська громадська організація Комітет виборців України, 21 квітня на прес-конференції «Політичні партії в Україні в переддень виборчої кампанії», презентувала моніторингове дослідження рівня готовності вітчизняних політичних сил до, можливо, головної події, для цих організацій, впродовж декількох років, тобто до виборів.

Як пояснив голова правління КВУ Олександр Черненко, дослідження проводилось в два етапи: по-перше, це безпосередньо моніторинг діяльності політичних партій та громадських об’єднань політичного спрямування. По-друге, це експертний аналіз, до якого було долучено більше 100 спеціалістів, які оцінювали політичні сили за 5-тибальною шкалою, як колись вчителі робили це в школі.

Топ 10

Після проробленої роботи, КВУ презентував дані по рівню готовності десятьох, на їхню думку, найвпливовіших політичних сил. Загалом результати невтішні – жодного відмінника, дуже багато двієчників і дві тверді трійки, за таких результатів з цього предмету, марно очікувати в майбутньому на якісних професіоналів.

Відповідно до результатів моніторингу КВУ виділив 10 реальних претендентів на місця у Верховній Раді. Найгіршою серед найкращих стала «Громадська позиція» екс-міністра оборони Анатолія Гриценка. Ця сила за багатьма критеріями не дотягує навіть до двійки і якщо б була школяркою, то претендувала на те, щоб залишитись на другий рік. «Громадська позиція» має серед 10 провідних сил найслабшу структуру і зовсім не «пробивного» лідера, одним словом політична сила не готова до виборчої кампанії, підсумував заступник голови правління Комітету виборців України Віталій Тесленко.

Дослідження КВУ показало, що до слабеньких двієчників також сміливо можна віднести Народну Самооборону та Народний Союз Наша Україна. Щодо проекту Луценка можна відзначити, що дана політична сила була створена під конкретну подію та під конкретну особу, тобто під позачергові вибори та під її лідера. Відповідно, після того як пан Луценко почав втрачати в особистому рейтингу, на дно пішла і його політична сила, яка при цьому не має ані реального представництва на місцях, ані реального стійкого електорату.

Щодо НУНС Віталій Тесленко наголосив на тому, що не дивлячись на відчутну кількість представників у владі, а також потужну матеріально-технічну базу, рівень готовності партії до виборів менше двох. Причин такого парадоксу безліч, зокрема це внутрішні суперечності та низький особистий рейтинг її лідерів.

Знову на «другий рік»?!

Всі шанси залишитись на «другий рік», тобто брати реальну участь у боротьбі за розподілення місць тільки через одні вибори, мають дві політичні сили з молодими та одіозними лідерами – «Фронт змін» Арсенія Яценюка та ВО «Свобода» Олега Тягнибока. Проект Арсенія Петровича має цілу низку переваг порівняно з усіма іншими, наприклад приділяється велика увага до розбудови регіональних представництв та нешаблонний підхід до власної діяльності, але успіхи «Фронту змін» цілковито залежні від успіхів лідера, а це говорить про неможливість автономного існування цієї політичної сили.

Всеукраїнське об’єднання «Свобода» в чомусь унікальне на даному етапі і тому має власне електоральне ядро, але не дивлячись на активну розбудову представництв по всій Україні, політична сила Тягнибока залишається цілком регіональною, а саме «західною». Крім того, як наголосив заступник голови правління КВУ, вся діяльність ВО «Свобода» спрямована на резонансні події, а це не сприяє завоюванню прихильності більшості, як такої.

Знову поряд опинилися Комуністична партія та Блок Литвина. Ці партії майже дотягнули до трійки, обидві отримавши тверду двійку, тобто 2,7. Щодо КПУ слід відмітити її електорат, він є найстабільнішим з тенденцією до підвищення, крім того комуністи солідно представлені, як у виконавчій владі, так і в місцевих радах. Все це говорить про те, що рівень готовності Комуністичної партії до виборів є підвищеним.

Блок Литвина відрізняється від інших великим представництвом у місцевих радах по всій без виключень Україні, при цьому ця політична сила має потужну матеріально-технічну базу та зовсім не схильна до внутрішніх конфліктів, але не має відчутного представництва у виконавчій владі, що може зіграти їй не на користь.

«Трійка трієчників»

В чомусь не очікувано, а в чомусь закономірно третю сходинку посідає Єдиний Центр. Партія молода і діє відповідно, за той час, що вона існує, Єдиний Центр встиг розбудувати широку структуру та прийняти участь в усіх без винятку виборах, аж до рівня виборів сільських голів. Крім того, не можна не відмітити, що Єдиний Центр має потужну підтримку в органах виконавчої влади.

На другому місці опинився Блок Юлії Тимошенко, який поряд з потужною структурою, «пробивними» лідерами та великим представництвом у виконавчій владі схильний до конфліктів.

Перше місце по готовності до виборів зайняла Партія Регіонів. Щодо першості регіоналів в цьому рейтингу важко щось заперечити, цілком закономірно, що найкраще готова до виборів та політична сила, яка їх найбільше бажає та вимагає. Партія Регіонів чітко структурована, має найбільшу мережу регіональних осередків, має ряд підконтрольних ЗМІ, але знов таки схильна до конфліктності, крім того не можна забувати, що рейтинги партії, хоча і залишаються високими, поступово падають.

Підсумовуючи даний рейтинг, можна додати, що політичні сили вже вступили в активну фазу підготовки до завоювання влади і 25 жовтня – це тільки перший етап.

Петро Журавель, спеціально для aktualno.at.ua