Якось воно буде, бо такого ще не було... - 27 Січня 2009 - Актуально

25 грудня провідні політологи та аналітики дали підсумкову прес-конференцію щодо політичних підсумків 2008 року в рамках спільного проекту аналітичного центру «Відкрита політика» і агентства «Інтерфакс-Україна». Поділилися своїми думками та дали прогноз на наступний рік президент аналітичного центру «Відкрита політика» Ігор Жданов, директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребинський, політтехнолог Олег Медведєв.

Насамперед експерти зійшлися в тому, що цього року немає переможців у царині політичної діяльності – всі політичні гравці програли, але понесли ці втрати всі по різному. Лідер за втратами – президент, цього року пан Ющенко позбувся будь-яких шансів на наступну каденцію, відмітив президент аналітичного центру «Відкрита політика» Ігор Жданов.

2008 рік відзначився персональним політичним дефолтом Віктора Андрійовича. Як зазначив політтехнолог Олег Медведєв: «Ющенко вест рік займався самознищенням – залишився бюрократ, але зник лідер».

Директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребинський виділив три основні поразки президента: по-перше провал «Конституційної комісії при президентові» на початку року, по-друге – програш у парламенті і провал процесу форматування коаліції «під себе».

Останнім «Ватерлоо» для Ющенко цього року стала міжнародна політика – погіршення і без того не досконалих відносин з Росією та неотримання Плану дій щодо членства в НАТО. За словами експерта – це три основні чинники, є багато інших, але вони похідні. Цей комплекс прорахунків і привів до того, що на Новий рік під ялинкою біля подарунків для Тарасика та Софійки Дід Мороз поклав Віктору Андрійовичу політичний крах.

Роблячи прогнози на наступник рік, аналітики акцентували увагу на тому, що 2009 буде не з легких, як з політичної, економічної так і з психологічної точок зору. Економічна криза, яка в наступному році лише посилиться – перша класична капіталістична криза в Україні. Європеєць, в середньому за своє життя переживає таких декілька, для українців – це нова реальність і тому реакція в суспільстві буде загостреною.

Михайло Погребинський відмітив, що в 2009, як ніколи, буде необхідна політична воля. Основні політичні сили, тобто БЮТ і Партія Регіонів, просто зобов’язані об’єднати зусилля у боротьбі з кризою і задля подальшого розвитку держави. Принаймні тимчасовий компроміс, потрібен як повітря.

Експерт не вважає, що Партія Регіонів розігрує політичну карту з президентом: «Про Ющенко немає мови, він політичний труп, вже давно...». Партія Регіонів не йде на співпрацю через сильні позиції фінансової групи пана Фірташа в ній самій.

Як відмітив Олег Медведєв, відсутність коаліції ПР і БЮТ – одні з найбільших «втрачених можливостей» 2008 року. Причиною такої ситуації політтехнолог називає ситуацію у самій Партії Регіонів, яка цього року перетворилася з міцного кулака, яким була останні декілька років, на відкриту долонь, кожен палець якої діє самостійно і має власні цілі.

Відсутність чіткої позиції Партії Регіонів пояснюється також специфічністю українського сьогодення, при якому одночасно всі при владі і в той же час в опозиції. Така ситуація ще раз доводить необхідність продовження конституційної реформи з обов’язковою зміною моделі управління, відзначив Ігор Жданов.

Все таки ж остаточний контакт партія прем’єра і Партія Регіонів знайдуть, але тільки після президентських виборів. Цілком очевидно, що якщо не станеться чогось неймовірного, то главою держави стане представник саме від однієї з цих двох політичних сил, а за такої ситуації пошук компромісу і співробітництво нового президента з минулим опонентом на виборах невідворотне.

Як би політики не старалися і не намагалися, головна подія року не політична, вона – економічна, тобто це світова економічна криза. Сфери дотичні, що і до вели наші політичні функціонери, зокрема глава держави з Національним банком України.

Президент аналітичного центру «Відкрита політика» Ігор Жданов зазначив, що ситуація з курсом долара – це класична спекулятивна операція за участі вдали, приватних банків і НБУ. Саме тому, українська економіка впала в стагнацію і зазнала рецесії, ще до приходу економічної кризи, яка й не мала занадто сильно вплинути на нашу країну через її далеко неповну включеність в світову фінансову систему.

Ці спекулятивні дії в корені підірвали довіру до головної фінансової установи, гривні і банківської системи. Останніми роками нарешті вдалося донести простим українцям зміст цієї капіталістичної штуки, коли ти несеш гроші в банки і вкладаєш їх на депозити, а не тримаєш в целофанових пакетах за зливним бачком чи у книгах між сторінками.

Після того, як українцям всі вуха прожужали, що долар падає, а гривня суперсильна валюта і що треба всі свої заощадження тримати у національній валюті, бо саме так робить «справжній трипілець» – національна одиниця знецінилась більш ніж у два рази по відношенню до американських президентів (і це при тому, що безліч людей взяла саме доларовий кредит через той, ще літній вигідний курс), без вагомих на те причин. Такого українець не перенесе, ані психологічно, ані просто фінансово, довіра до гривні і банків підірвана всерйоз і на довго.

Підсумовуючи політичні експерти звернулися до журналістської спільноти. Головне завоювання, певно єдине, що дійсно залишилось від Майдану і кінця 2004 року – свобода слова, під загрозою. Свідками цього є всі телевізійні ефіри сьогодення. Вони справляють враження, що на дворі 2003 рік, зокрема, як відмітили експерти, найяскравішим прикладом є «Свобода» (тут напевно потрібно ставити подвійні лапки) на Інтері – коли провідний телевізійний канал починає займатися замовними ефірами – це не нормально! Благо є інтернет, де можна сказати все, що думаєш, але не будемо забувати, що аудиторія навіть найпопулярніших інтернет-видань в десятки, сотні, а може й в тисячі разів менша за глядачів телепрограм, які регулярно подають телевізійну гумку в п’ятницю ввечері.