Останні дні були насичені новинами про зустріч глав найбагатших та найвпливовіших держав світу. Зустріч ця мала економічний характер, метою ж були консультації щодо мінімізації впливу світової економічної кризи. Позиціонувався цей самміт, як еволюційний розвиток зустрічей вісьмох найвпливовіших країн, отже з G8 отримуємо G20.

Крім економічного базису, самміт отримав величезну геополітичну надбудову. Ледве не кожен з учасників, особливо на цьому акцентувалися представники тих країн, які входили до G8, зазначали, що самміт – історична подія.

Майбутнє стукає у двері

Зокрема, прем’єр-міністр Великої Британії Гордон Браун зазначав важливу політичну складову зустрічі неодноразово. «Абсолютно очевидно, що ми намагаємось побудувати нові інститути для майбутнього» - заявив Браун AFP. Історичність події прем’єр ще раз підкреслив під час зустрічі з президентом Росії Медвєдєвим, якому нічого не залишалось як погодитись.

Доволі експресивний президент Франції підсумував результати форуму неменш експресивно і пафосно: «Ми входимо в новий світ». Навіть головна жінка Німеччини Ангела Меркель, яка не завжди приязно ставиться до чогось «нового», зокрема до нових держав в НАТО чи ЄС, зокрема України там, постійно наголошувала на успішність і продуктивність зустрічі.

Інші лідери не відставали, всі говорили про одне й те ж. Браун взагалі запропонував скоординоване зниження податків, але проти цього виступив, ще діючий, президент США Буш, певно такий рівень глобалізованості виявився завеликим.

Взагалі формат зустрічі був доволі оригінальним. Його учасниками стали глави держав Австралії, Аргентини, Бразилії, Британії, Індії, Індонезії, Італії, Канади, Китаю, Мексики, Республіки Кореї, Росії, Саудівської Аравії, США, Туреччини, Франції, ФРН, ПАР, Японії і Євросоюзу.

Дружба дружбою, а гроші окремо

Доволі цікавою є ситуація з Євросоюзом – дивне це об’єднання, якщо одні його члени представлені особисто, а інші просто як учасники об’єднання. Причина в принципі очевидна – рівень економічного розвитку.

Правда якщо подивитися з іншої сторони, зрозуміло, що Бельгія, Нідерланди або Швейцарія за ресурсами поступаються багатьом, якщо не всім, неєвропейським учасникам форуму, але їхні фінансові, банківські системи, їхнє виробництво новітніх технологій і так далі, значно перевищує багато інших «неєвропейців». Цікава ситуація, її ні в якому разі не можна критикувати адже там сидять зовсім не дурні хлопці, проте відмітити цю диспропорцію і «несправедливість» обов’язково необхідно.

Кому воно потрібне?

Наступне, що потрібно зазначити, так це те, що форум дійсно проробив величезну роботу і прийняв багато важливих економічних рішень, навіть було вирішено зустрітися ще раз через півроку і поговорити про те хто чого добився. Виходячи з цього постає питання: ці рішення важливі та необхідні для кого?

Відповідь очевидна – для самої G20. Лідери країн представлених на зустрічі намагалися довести всьому світу, що все це для майбутнього планети і всіх землян. Якщо так, то де представники Білорусі і України, чи представники Зімбабве? Їх немає і не буде, через те, що світ поділений і у кожної «великої» держави свій регіон. Білорусь представляє Росія, Зімбабве – ПАР. В такій ситуації принаймні хотілось би щоб Україна була регіоном Євросоюзу, але на жаль, скоріше за все нас також, як і білорусів, представляв пан Медвєдєв.

Ніякої нової світової формації не має. Все буде як і було, просто «великі» держави у скруті покликали не зовсім «малі», щоб ці тим допомогли, вони у свою чергу і раді прибігти за першим покликом – їм здається, що вони тепер також «великі», але це ілюзія.

Самміт G20 – це черговий крок до закріплення економічної могутності визначених держав. Реалізовуватись ця могутність буде як раз на всіх інших. Глобалізація в даному випадку виступає не поліпшенням зв’язку і зменшення економічної диспропорційності в світі, а полегшенням управління над іншими.

Форум визначив, що одними з найважливіших дій, які необхідно здійснити в майбутньому мають стати укріплення міжнародної економічної діяльності та підтримка міжнародних фінансових інститутів. Якщо говорити про останнє, то вже дійшло до дії, Японській прем’єр-міністр Таро Асо закликав країни Великої двадцятки збільшити резерви Міжнародного валютного фонду.

Свій - чужий

На цьому фоні адекватною є реакція Уго Чавеса, який заявив, що діяльність G20 спрямована на самозбагачення, а про дійсне вирішення питання мова не йде. Президент Венесуели зазначив, що бажає провести аналогічну зустріч глав держав Південної Америки та Карибського басейну для реального виходу з кризи.

Уго Чавес експресивна та неординарна особистість, але його можна зрозуміти. Чому на цій зустрічі не було одного з найбільших експортерів нафти в світі, а була наприклад Туреччина? Відповідь очевидна – президент Венесуели не слухається Сполучені штати.