5 листопада закінчилася місія Робочої групи ООН з питань безпідставних затримань. З цього приводу група дала завершальну прес-конференцію на якій спробувала описати свої досягнення і враження від України.

Одразу потрібно відмітити, що шановна група приїхала не за власним бажанням, що їй дозволяє робити мандат ООН, а на запрошення уряду України. Ситуація подвійна: з однієї сторони Європа і весь світ дізнаються який у нас безлад в сфері затримання, утримання і засудження, а з іншої можливо те, що світ дізнається нарешті змусить відповідні органи до розвитку і знищення ганебних явищ з якими звичайний громадянин зустрічається щодня.

Суди – хабарі і безлад

Група побачила і відмітила вже давно всім відомий безлад в судовій системі. Вражає те, що шановні правозахисники намагалися виробити систему порад, яка б допомогла навести лад. Як на мене, потрібно починати перш за все зі знищення хабарництва і кумівства, на думку групи, потрібно почати з реформування самої системи, яка їм здалася занадто недолугою. Група або підходить до цього більш глобально, або все таки їй дали побачити не все.

Міжнародні правозахисники відмітили, що незалежність судів викликає глибоке занепокоєння, особливо вразило те, що вони стали свідками прийняття вироку за відсутності не просто захисника, а й самого підсудного.

Також була оговорена ситуація з Омбудсманом. Було відзначено, що незрозуміла роль Ніни Карпачової не є адекватною на шляху правового розвитку держави. Група наголосила на тому, що необхідно окреслити рамки компетенції даної посадової особи та збільшити ефективність її діяльності.

Віце-президент Робочої групи пан Малік Соу з Сенегалу дав зрозуміти, що якщо Україна дійсно бажає йти до Європи необхідно починати з конкретних речей, які в Європі вже давно налагоджені. Зокрема це адаптація законодавства, яке регулює затримання та утримання громадян та адаптація самої системи до європейських стандартів.

Тортури в Чернівцях і Алчевську

Звичайно згадали і про українську міліцію. Перше, що було відмічено, так це повторювані випадки тортур не просто до ув’язнених, а до підозрюваних. Кожному українцю зрозуміло, що половина злочинів «розкривається» саме таким способом, тепер це стало зрозуміло й міжнародним представникам. Робоча група відзначили множинність фактів «вибивання» зізнань і той факт, що присутні вони в усіх регіонах, а це рушить міфологему про те, що міліціонер жорстокий тільки у Донецьку, виявляється він може бути жорстоким навіть у Івано-Франківську.

Наявність фактів тортур говорять ще й про те, що наявний генеральний прокурор, який говорить про їх відсутність або бреше, або не знає, що відбувається в полі його діяльності. Й одне й інше ставить під сумнів його кваліфікацію, але хіба можна на це жалітися, якщо цілком очевидно, що ця посада в Україні специфічна і унікальна, гадаю не для кого, хто живе в нашій державі, не секрет, який ореол навколо генерального прокурора, хто б ним не був.

Мало, але є

Проте необхідно зазначити, що Робоча група залишилась задоволеною діяльністю неурядових організацій і членів адвокатури. Також Малік Соу зазначив, що самостійне запрошення групи – це сильний політичний акт, а це говорить про те, що влада інколи думає не тільки про себе, а й інколи про розвиток держави.

Всі результати діяльності групи будуть оприлюднені в наступному році на засіданні Організації об’єднаних націй. Отже, можемо чекати на шок і розчарування в серцях представників країн Організації, адже Україна – це надія і опора прав людини у Східній Європі, просто більше ніде в Східній Європі їх не дотримуються. А згідно попередніх результатів Робочої групи ООН з питань безпідставних затримань виходить, що в Україні про них також часто забувають.

Коректність або обережність

Але не можна говорити, що Робоча група дала привід думати, що в Україні проблеми з правами людини. Малік Соу – людина дуже коректна і відмовлявся коментувати гострі питання української дійсності, які на пряму не стосувалися безпідставних ув’язнень.

Взагалі складалось враження, що Робочій групі дуже сподобалось в Україні, можна зробити скидку на те, що члени групи з Сенегалу та Пакистану, а там певно з правами людини трошки гірше, аніж в Україні.

Можлива така обережна позиція – це специфіка місії, зрозуміло, що Робоча група відвідує не тільки держави Європи, а й весь інший світ. Як на мене, така ввічливість – це професійний захист від репресій, адже десь навіть можуть з’їсти за не правильний результат. Це звичайно жарт, але в кожному жарті є частина правди.

За моє невелике життя, більшу частину якого прожив в Україні, я зрозумів, що в цій державі можливе абсолютне все. Робочу групу з безпідставних затримань могло просто налякати те, що відбувається у нас в тюрмах або ж їх міг налякати якийсь веселий керівник колонії, який навряд схожий на дипломата. Звичайно все це малоймовірне, але, повторю ще раз, в цій державі можливе абсолютно все і зокрема не якісний переклад.

Журавель Петро, спеціально для aktualno.at.ua